
Нам потрібні Любов і захист нашого Тата
Різдвяний Лист із Любов’ю крізь Тишу
Мої дорогі доньки, Анті та Олександро,
наступило ще одне Різдво, і світ знову наповнився світлом, піснями та обіцянками миру, але моє серце залишається там же, де й було з того дня, коли вас у мене забрали. Кожне Різдво без вас - це нагадування про вашу відсутність, нагадування про любов настільки сильну, що вона не може згаснути, скільки б років не минуло і якою б глибокою не ставала тиша.
«Слова часто не можуть виразити любов і тугу, які я відчуваю, тому я дозволяю цій музиці говорити за мене через мою мовчазність. Ця потужна композиція з неймовірною хореографією у виконанні п’ятирічної дівчинки присвячена вам, Анті та Олександро».
Silence – Violin Phonix
Вона передає те, що я відчуваю, так, як я не можу передати це сам - тиху, безмовну любов, яка палко горить у моєму серці. Кожного разу, коли я чую цю мелодію, я думаю про тебе, моя дорога Антула. Мою любов спотворено паплюжать хворі уми та розбещувачі дітей у монастирі в Мінську. Але їм ніколи не досягти свого, бо моя любов - вічна, щира й незмінна.
Я написав цей лист для тебе, Антула, і для тебе, Олександро, а також для всього світу - щоб засвідчити батьківську любов, яка ніколи не слабшала, і нагадати істину: дітей неможливо вирвати з серця батьків, як би далеко їх не тримали й не ізолювали психічно хворі люди та розбещувачі, які використовують християнство як прикриття для своїх вигаданих і неправдивих історій.
Не минуло й дня, щоб я не думав про вас. Я ношу ваші імена в кожному подиху. Я пам’ятаю ваші голоси, ваш сміх, те, як ваші маленькі ручки відчувалися у моїх, і те тепло, яким колись був наповнений наш дім. Ці спогади не застигли у часі - вони ростуть разом зі мною, так само, як і ви, навіть попри те, що мені відмовлено у праві спілкуватися з вами й брати участь у вашому житті.
Різдво має бути часом, коли діти відчувають себе у безпеці, улюбленими й захищеними. Воно має бути часом родини, чесності й співчуття. І все ж для вас, мої найдорожчі доньки, Різдво було затьмарене розлукою, мовчанням, ідеологічною обробкою й боягузливими рішеннями дорослих, які не зуміли захистити ваше основоположне право на обох батьків. Ця правда болюча, але про неї треба говорити.

Олександра та Антула за два дні до викрадення 18.04.2017
Анті, моя хоробра й уважна первістко, я часто думаю про те, якою ти стаєш. Я уявляю, як з кожним роком зростає твоя сила, твій розум і твоя доброта. Я сподіваюся, що ти все ще зберігаєш ту неймовірну допитливість і тепло, які я бачив у твоїх очах, коли ти була маленькою. Я сподіваюся, що ти пам’ятаєш: твій тато завжди вірив у тебе, завжди захоплювався тобою, завжди любив тебе безумовною любов’ю і завжди буде продовжувати вірити у твої здібності й потенціал.
Олександра, моя ніжна й світла душе, ти живеш у тихих куточках мого серця. Я пам’ятаю твою посмішку, твою невинність і те, як ти цілковито мені довіряла. Я сподіваюся, що ти відчуваєш себе у безпеці. Я сподіваюся, що ти відчуваєш себе улюбленою. І я сподіваюся, що десь глибоко всередині ти й досі відчуваєш: обійми батька все так само чекають на тебе, як і раніше.
Дочки мої, якщо бувають моменти, коли ви відчуваєте розгубленість, якщо бувають моменти, коли вам говорять щось, що здається неправильним вашому серцю, прислухайтеся до цього відчуття. Любов не зникає. Правда не потребує приховування - її приховують лише невпевнені боягузи та спотворені уми в «Русском Мире».
Батьківська любов до дітей - нерушима; вона витримує неправдиві звинувачення, насильницькі розлуки, кожну рану, завдану тими, хто намагається змусити замовчати правду. Хоча білоруська держава таврувала вашого тата як екстреміста, він добровільно йде цим самотнім шляхом страждань і болю, керований чимось сильнішим за страх: своєю любов’ю до вас.
Скрізь гіркі сльози і з розбитим серцем він відмовляється мовчати про ті жахи, які ви та інші діти змушені терпіти в цьому мінському монастирі під керівництвом Андрія Лемешонка та його спільників. Ні відстань, яку вони створюють, ні ярлики, які вони навішують, ні біль, яку вони завдають, не зможуть згасити того вогню, що палає в серці батька - палкого, невтомного бажання захистити своїх дітей і домогтися справедливості для невинних. Тато ніколи не перестане боротися за вас!
Я хочу, щоб ви знали це чітко й без жодного сумніву:
Я ніколи вас не залишав.
Я ніколи не переставав вас любити.
Щодня я ношу вас у своєму серці.
Я ніколи не переставав вас шукати.
Я ніколи не переставав боротися за вас.
Кожен лист, який я пишу, кожне слово, яке я публікую, кожен мій крок має одну мету: достукатися до вас, захистити вашу правду і впевнитися, що світ не забуде про те, що ви існуєте, що ви важливі і що ваш тато безмежно та щиро вас любить.
У це Різдво я посилаю вам свою любов через усі кордони, усі стіни та всю брехню, яка стоїть між нами. Я передаю її через зорі, через спогади, через саму надію. Я молюся про те, щоб десь, якимось чином ви відчули її - як тихе тепло, як голос, що нагадує вам: ви ніколи не самотні. Одного дня ми знову зможемо вільно говорити. Одного дня ви знову почуєте мій голос без перешкод. Одного дня правда більше не буде прихована, а правосуддя більше не буде відкладатися. До того часу я залишаюся тут - стою, чекаючи, й люблю вас усім своїм серцем.
Я також написав для вас вірш/пісню, який надіслав рекомендованим листом вашій учительці англійської мови Анні Сергіївні в монастирську школу «Іхвіс», сподіваючись, що у неї вистачить моральності й порядності передати його вам. Проте я не можу бути впевненим, що це дійсно станеться, Антула й Олександра. Тому лист також був надісланий й іншим адресатам у надії, що він дійде до вас, незважаючи на всі перепони.
Лист, надісланий рекомендованим листом вашій учительці англійської мови Анні Сергіївні.
Вірш/Лісня
| Poem: If You Miss Me The nights can be so scary and long, When I am not there for you, my hand to hold. The silence feels heavier than the rain, And every song recalls a forgotten refrain. If the dark begins to pull you under, And you can’t see the light through the thunder, Just remember the words I said are true: My world was blessed the day I met you. If you miss me, my angel, close your eyes. I’ll be the whisper in the wind, you’ll see. Every heartbeat you hear, that is me, Loving you though I’m far away from you to see. Don’t wonder if I’ve walked on alone, You are the star by which I’m known. No distance ever could, my love, erase, It finds its home in your embrace. The road between us may twist and turn, But for you, my heart will always burn. A steady flame that will not sway, To light your path and guide your way. If you miss me, my angel, close your eyes, I’ll be the sunrise that you cannot see. Every heartbeat you hear, that is me, Loving you though I’m far away from you to see. And when you feel that you’re alone, Just call my name in a whispered tone. I am the shadow at your side, The constant love in which you can confide. My angel, close your eyes, and you’ll find, My love for you is never left behind. | Poem: Music (Verse 1) I know the nights get scary and long, Without my voice to sing your song. The silence settles, deep and vast, A shadow from the present and the past. (Chorus) But if you miss me, close your eyes tight. I’m the whisper in the darkest night. Feel your heartbeat, steady and true, That’s my endless love for you. (Verse 2) If mornings dawn and your mood is gray, Missing the laughter of yesterday, Know that my love will never tire, A permanent, unshakable fire. (Chorus) So if you miss me, close your eyes tight. I’m the whisper in the darkest night. Feel your heartbeat, steady and true, That’s my endless love for you. (Bridge) You might see a shadow walking alone, But it carries a love you have always known. No mountain high, no ocean wide, Could ever keep me from your side. (Outro) Wherever you go, whatever you do, My love is always there with you. Just close your eyes… and feel me near. I’m still here. |
З Різдвом Христовим, мої улюблені донечки.
Ти – моє серце.
Ти – моя причина.
Ти – моя вічність.
Я люблю тебе більше, ніж можна висловити словами.

З безмежною любов'ю і непохитною надією,
Твій тато, Нік.
Європа, 23 грудня 2025 року.
